Вас вітають вчителі-логопеди ЗДО № 6 «Метелик»!
Швидун Оксана Вікторівна
вчитель-логопед, вища категорія
Трофименко Тетяна Іванівна
вчитель-логопед, спеціаліст
Кожен із нас прийшов на білий світ
Пізнать його, приховане відкрити,
Знань, мудрості добуть, та перш за все
Повинні ми навчитись говорити.
Чи завжди ми звертаємо увагу на те, як говорять наші діти? Найчастіше покладаємось на час – мовляв, дитя підросте і навчиться. Між тим, дефекти мовлення є складною проблемою з важкими наслідками.
Останнім часом спостерігається значне збільшення кількості дошкільнят з порушеннями як загального психофізичного, так і мовленнєвого розвитку. На жаль, багато батьків чекають певного віку для походу до логопеда (три роки, п'ять років …), що є великою помилкою і обертається з часом серйозними проблемами в розвитку мови, мислення та інших функцій.
Необхідно розуміти, що є певні норми, відставання від яких є приводом тут же звернутися за допомогою до спеціаліста. Справа в тому, що чим раніше ваша дитина розпочне корекційну роботу, тим ефективніше вона буде проходити. Найчастіше саме згаяний час і можливості заважають подальшому гармонійному розвитку дитини.
Чи потрібна моїй дитині допомога логопеда?
З метою ранньої діагностики мовленнєвих порушень двічі на рік вчителі-логопеди проводять логопедичне обстеження дітей усіх вікових груп. З результатами обстеження ознайомлюються вихователів груп та батьків.
Якщо в ході обстеження виявиться, що вашій дитині необхідні заняття з логопедом, Ви будете запрошені на консультацію. Логопед проінформує вас про стан мовлення вашої дитини, механізм порушення та шляхи подолання мовних вад.
У яких випадках необхідно звертатися до логопеда?
- Якщо у дитини в ранньому віці (до року) немає гуління та белькотіння.
- Якщо у дитини у віці 2-х років дуже мало слів, ще немає фраз або дитина зовсім не говорить.
- Якщо дитина не вимовляє прості звуки або замінює їх іншими.
- Якщо дитина до 3-х років говорить на «своїй» мові, причому багато і активно, а зрозумілих і простих слів майже немає.
- Якщо дитина все розуміє, а говорити не хоче.
- Якщо у віці 3-х років вас хоч щось насторожує у мовленні Вашої дитини. Ви порівнюєте з мовленням і чуєте різницю.
- Якщо у віці 4-х і 5-ти років мовлення вашої дитини нечітке, змазане, вона невиразно говорить, не вимовляє, на ваш погляд, багатого звуків.
- Якщо ваша дитина після 4-5 років багато звуків говорить м’яко .
- Дитина старша 6 років не вимовляє правильно будь-які звуки. До цього віку в дитини повністю сформована фонетична система, тому проблем бути не повинно.
- Дитина старша 6-ти років не може відповісти на запитання, з труднощами вчить вірші, не може запам’ятати і переказати розповідь, в довгих словах переставляє або пропускає склади.
- Якщо у дитини навіть після легкої травми почалися проблеми з письмом – необхідно звернутися до невропатолога та логопеда.
- Якщо напередодні школи ви помічаєте будь-які труднощі і не впевнені, що Ваша дитина готова до школи.
Кожній дитині необхідно пройти обстеження у логопеда, навіть для того, щоб батьки переконалися у нормальному розвитку мовлення своєї дитини.
Як проходять заняття у наших логопедів?
В дошкільному навчальному закладі обладнано логопедичний кабінет, в якому розміщено в достатній кількості методичний матеріал та обладнання, необхідні для успішної роботи вчителя-логопеда з дітьми (логопедичні зонди, шпателі, спирт, вата, велике дзеркало, настільні дзеркала, дошка, настільні ігри, предметні та сюжетні картинки, навчально-розвивальні посібники та дитячі іграшки, папки з інформаційними матеріалами, методична та педагогічна література тощо). А також додатково у логопедичних групах обладнані логопедичні куточки для проведення підгрупових та індивідуальних занять.
Наші вчителі-логопеди у своїй професійній діяльності працюють над проблемними питаннями «Використання ігор з прищіпками в роботі з дітьми з порушенням мовлення» та «Використання су-джок-терапії під час логопедичних занять».
Пропонуємо розглянути детальну інформацію про вищезазначені інноваційні технології.
Су-джок-терапія в логопедичній роботі з дітьми дошкільного віку
Застосування су-джок-терапії в логопедичній роботі сприяє руховій активності м’язів, корекційно-відновлювальній роботі, підвищує фізичну і розумову працездатність дітей, стимулює мовні зони кори головного мозку. Під час корекційної діяльності відбувається стимулювання активних точок, розташованих на пальцях рук з використанням су-джок кульок, кілець, колючих валиків та щупів.
За допомогою використання су-джок-масажерів збагачується знання дитини про власне тіло, розвиваються тактильні відчуття, відбувається масаж біологічно активних точок.
Прийоми су-джок-терапії для дітей дошкільного віку:
- Масаж колючою кулькою су-джок;
- Масаж еластичним кільцем;
- Кочення кульки по зовнішній та внутрішній стороні кисті;
- Колові рухи по долонях;
- Прямолінійні рухи по долонях;
- Спіралевидні рухи по долонях;
- Розтирання (циркулярне, граблеподібне, кругове);
- Прогладжування (легке, прямолінійне, зигзагоподібне);
- Легке поколювання подушечок пальців.
Форми роботи для нормалізації м’язового тонусу і стимуляції мовних областей в корі головного мозку, корекції вимови звуку, розвитку лексико-граматичних категорій, вдосконалення навичок просторової орієнтації:
- Розвиток дрібної моторики;
- Розвиток пізнавальних процесів та сенсорних еталонів;
- Розвиток імпресивного та експресивного словника;
- Формування лексико-граматичних категорій;
Розвиток фонетико-фонематичної сторони мовлення
Використання ігор з прищіпками в корекційно – розвивальній роботі з дітьми дошкільного віку
Вже давно відомо, що нетрадиційні педагогічні методи є ефективними засобами корекції мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку, особливо в дітей із загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ). Такі методи оптимізують увесь процес корекції мовлення дітей, допомагають досягненню максимально можливих успіхів у подоланні мовленнєвих труднощів, створюють психофізіологічний комфорт під час занять. Крім того такі заняття допомагають зробити навчальний процес біль цікавим і різноманітним.
До нетрадиційних методів корекційного навчання відносяться ігри з прищіпками, які дають можливість не відчувати втоми і не знижувати інтерес до заняття в цілому. Під час виконання ігрових вправ з прищіпками вирішуються такі завдання:
Веселі, емоційно окрашені маніпуляції з прищіпками дуже подобаються дітям. Всі, хто працюють з дошкільнятами, особливо з дітьми з мовленнєвими порушеннями, знають, які труднощі відчувають діти, коли їм приходиться виконувати дії, що вимагають точності, впевненості і синхронності рухів: щось брати, вставляти, зав’язувати, складати, ліпити, вирізати, наклеювати тощо. Недостатньо розвинені рухові функції рук, відсутність оформленої техніки рухів і скоординованих рухів ока і руки викликають у дитини великі труднощі, які часом примушують її відступати перед будь-яким завданням, пов’язаним з виконанням вищезгаданих дій. Таким чином, на заняттях з розвитку мовлення, а тим більше в корекції мовленнєвих недоліків, правомірно і необхідно застосування різноманітних прийомів, які сприяють становленню повноцінної дрібної моторики рук.
Ігри з прищіпками спрямовані на розвиток зв’язного мовлення, формування фонематичного сприймання, звуко-складової структури слова, лексико-граматичних категорій, просторової орієнтації, тонких рухів пальців рук; сприяють розвитку і корекції як мовлення, так і психічних процесів дошкільника. Ігри з прищіпками необхідно повторювати і ускладнювати. Дитина повинна виконувати всі вправи легко, без зусиль, щоб такі вправи приносили дитині радість.
Прищіпки допомагають дитині навчитися визначати колір, формувати кількісні уявлення, розвивають щипковий хват, здатність перерозподіляти при щипковому хваті м’язовий тонус.
Чим займається логопед?
Слід зазначити, що всупереч поширеній думці, логопед працює не тільки над звуковимовою окремих звуків. Робота логопеда починається з розвитку у дітей уваги, зорового і слухового сприйняття (впізнавання і розрізнення), пам’яті і мислення. Без цього неможливо налагодити повноцінний освітній процес. У завдання логопеда входять розширення і збагачення словникового запасу дітей, розвиток зв’язного мовлення і навчання грамоти, виправлення граматичних помилок.
Крім володіння методиками корекції усного та писемного мовлення, логопед знайомий з основами невропатології, психопатології, патології органів слуху і мови.
В якому віці необхідно відвідати логопеда з дитиною?
Думка, що дитину треба приводити на прийом до логопеда у п’ять років, застаріла. До цього віку мовлення дитини вже багато в чому сформоване, оскільки сприятливим періодом для розвитку мовлення є вік 2-3 роки. Саме тоді треба цікавитися, чи все добре у дитини з мовленням. І навіть якщо логопед в поліклініці скаже, що розвиток дитини відповідає віку, треба щороку відвідувати логопедичний кабінет, щоб відслідковувати динаміку формування мовлення. Адже те, що було нормою в три роки, для дітей чотирьох, п’яти років стає відставанням.
Якщо у мами були проблеми зі здоров’ям під час вагітності або пологів, дитина перебуває на обліку у невропатолога, то треба особливо уважно стежити за розвитком дитини вцілому та мовлення зокрема. Тоді мамі не доведеться чути від логопеда питання: «А де ви були раніше?».
Чи може мама сама визначити, чи потрібні дитині заняття з логопедом?
Для відповіді на це питання необхідно знати нормативи розвитку мовлення дитини у відповідний вік.
Діти оволодівають правильним мовленням поступово, протягом декількох років. Для кожного віку існує своя норма.
До року дитина, яка нормально розвивається, вживає вже 3-4 «лепетних» слова, розуміє окремі слова, співвідносить їх із конкретними предметами, розуміє прості інструкції, що супроводжуються жестами («де мама?», «дай ручку», «не можна»).
До кінця другого року життя нормі відповідає використання як ста слів, так і трьохсот. В цей же час дитина, як правило, оволодіває новою мовною структурою — фразою. Вона ще може бути короткою та граматично не оформленою, складатися з двох-трьох слів: «хочу їсти», «йдемо гуляти», «мама, дай сік»…
На цьому етапі засвоєння мовлення не варто звертати увагу на неправильну звуковимову. Дитина ще не в змозі повною мірою керувати рухами язика і губ. Змазане звукове оформлення слів у цьому віці обумовлено недостатнім рівнем фізіологічного розвитку, що помітно також і в неточній координації рухів загальної та дрібної моторики.
Якщо до 2,5 років у дитини не формується елементарного фразового мовлення – це означає, що темп його мовного розвитку відстає від норми. Не тягніть, йдіть на прийом до логопеда!
Мовлення трирічної дитини поступово формується та відзначається умінням правильно пов’язувати різні слова в реченні. Від простої фрази з двох слів він переходить до вживання складної фрази з використанням відмінкових форм іменників однини і множини, вживає в реченні прості прийменники (на, у, під, за, з, із) та сполучники (бо, якщо, коли). До 3,5 року значно збільшується кількість прикметників.
У чотирирічної дитини в мовленні вже зустрічаються складносурядні і складнопідрядні речення, вживаються прийменники (на, до, замість, після, через, з-під), сполучники (що, куди, скільки). До цього часу освоюються свистячі звуки «с», «з», «ц», а також «и», «е», дещо пізніше шиплячі «ш», «ж», «ч», «щ». Звуки «р», «л» зазвичай з’являються до 5-5,5 року.
До п’яти років дитина майже засвоює рідну мову, користується узагальнюючими поняттями (одяг, овочі, фрукти, меблі, іграшки, посуд тощо). У словах вже не зустрічаються пропуски, перестановки звуків і складів; виняток становлять тільки деякі важкі незнайомі слова (екскаватор тощо). У реченні використовуються всі частини мови. Дитина оволодіває усіма звуками рідної мови та правильно вживає у мовленні. До 6-7 років вимова стає чистою.
Якщо мовлення дітей значно відрізняється від цих норм, слід звернутися до логопеда.
Однак часто батьки звикають до мовлення своєї дитини і не помічають багатьох проблем в її розвитку, особливо якщо дитина єдина в сім’ї. Тому рекомендується перший раз відвідати логопеда поліклініки у три роки і потім щороку — з профілактичною метою. Якщо ж лепет у вашої дитини згас, а перші слова не з’явилися і до 2 років, то слід звернутися за допомогою раніше.
Але слід наголосити, що зважаючи на індивідуальні особливості кожної дитини, темп її розвитку, темп засвоєння нових знань, умінь та навичок, точну і кваліфіковану відповідь на це питання може дати тільки фахівець. Батькам не варто брати на свої плечі вирішення такої тонкої і складної задачі. Все дуже індивідуально, і діагноз повинен бути поставлений професіоналом у відповідності з усіма аспектами розвитку конкретної дитини.
Що слід розуміти під «фразовим мовленням»?
Проста фраза формується до кінця другого року життя. Це не обов’язково вживання дитиною правильних розгорнутих речень. Головне, щоб до цього віку, вона користувалась висловлюваннями, які мають не одне окреме слово, а, висловлюючи свої думки, вміла з’єднувати хоча б два-три слова. Навіть якщо ці слова будуть мати неправильне звукове оформлення, нічого страшного, всі недоліки вимови виправдані фізіологією і поправні.
Як подолати заїкуватість?
Заїкуватість — не лише порушення звуковимови, а й захворювання всього організму. Тому поряд з логопедичною корекційною роботою цей феномен потребує спеціального загальнозміцнювального лікування. Як показують наукові дослідження, заїкуватість можна розглядати як частковий вид неврозу — логоневроз: порушення темпу, ритму, плинності мови, викликане судомами м'язів мовного апарату.
При заїкуватості у мовленні спостерігаються вимушені зупинки або повторення окремих звуків та складів унаслідок функціонального порушення діяльності вищої нервової системи. Порушення взаємодії та рівноваги процесів збудження і гальмування в головному мозку викликають неконтрольовані імпульси, які діють на весь організм та на зони звуковідтворення.
Виділяють кілька груп дітей із чинником ризику із заїкуватості.
Перша група – це діти з ознаками тривожності. Зазвичай вони дуже прив´язані до матері, реагують на зміни її настрою. Іноді у таких дітей у відповідь на різку зміну навколишнього середовища (перебування в яслах, дитячому садку, тривала відсутність матері тощо) виникають реакції у вигляді порушення сну"; апетиту, дратівливості, плаксивості.
Друга група – це діти з раннім мовленнєвим розвитком, у яких перші слова з´являються до 1-го року, ау 1,6-1,8 року формується фразове мовлення. У 2—2,5 року діти починають говорити розгорнутими фразами, їхня мовленнєва активність має високий рівень. У мовленні дітей цієї групи з´являються множинні ітерації. Мовлення виникає у період інспіраторної фази дихання.
Третя група – це діти з незначною затримкою мовленнєвого розвитку. Слова у таких дітей з´являються після 1-го року, найчастіше до 1,3—1,5 року. Фразове мовлення формується після З років, фаза її інтенсивного розвитку припадає на вік 3,6 року. Мовлення таких дітей здебільшого невиразне з істотним порушенням його звукової сторони.
Четверта група – це діти з генетичними чинниками ризику, тобто з ознаками ліворукості, наявністю у родині осіб із заїкуватістю (виявляється генетична зумовленість мовленнєвої патології).
У родині з чинниками ризику заїкуватості мають бути створені умови для нормального соматичного і нервово-психічного розвитку дитини. Сюди належать:
-дотримання режимних моментів, що відповідають віку дитини;
-правильне харчування;
-запобігання соматичним і психічним перевантаженням;
-створення сприятливого емоційного клімату в родині;
-погоджені однакові виховні впливи.
Випадки раннього мовленнєвого розвитку не слід оцінювати як позитивне явище. Таку дитину небезпечно перевантажувати мовленнєвим спілкуванням: вводити нові слова і мовні обороти в повсякденне мовлення, заохочувати мовленнєву активність.
Навпаки, потрібно максимально знизити рівень інтенсивності інформації. Таким дітям протипоказані видовищні масові заходи, що можуть призвести до психічного перевантаження. Мовлення дорослих має бути спокійним і неквапливим, з чіткою вимовою слів і речень.
Для таких дітей корисні ігри з ритмічними рухами, ритмічною вимовою окремих слів і коротких фраз. Дуже важливо звернути увагу на процес становлення у них мовленнєвого дихання.
У дітей із деякою затримкою мовленнєвого розвитку іноді під час ретельного обстеження їх психоневрологом виявляють ті чи ті симптоми церебрастенічного синдрому (підвищення внутрішньочерепного тиску, рухове розгальмування, зниження уваги тощо).
Передусім потрібно формувати звуковимову і мовленнєве дихання (базові рівні мовнорухового акту). У період інтенсивного накопичення словника і розвитку фразового мовлення у цих дітей особливу увагу слід приділяти появі ітерацій.
Наявність заїкуватих у родині може мати патогенне значення для мовлення дитини. Насамперед слід значно обмежити мовленнєве спілкування заїкуватого з маленькою дитиною, особливо в період формування фразового мовлення їхнє спілкування може відбуватися тільки за використання таких видів мовлення, коли у дорослого заїкуватого не виявляється заїкуватості (наприклад, читання віршів, односкладове запитально-відповідне мовлення тощо).
Для дітей, мовлення яких формується в умовах родини з двомовністю (тобто, де розмовляють двома або більше мовами), мають бути створені особливі умови. Нервова система дітей у період розвитку мовлення значно напружена. Воно зростає у разі, коли формуються одночасно дві мовні системи. Іноді за цієї ситуації з´являються певні симптоми мовленнєвої патології або виникають відхилення від норми. В одних випадках – це затримка розвитку кожної з мовних систем, які дитина опановує одночасно, невідповідний вікові малий словниковий запас, затримка формування граматичних структур, використання різних мов у побудові однієї фрази тощо; в інших – може розвинутися й заїкуватість.
Будьте уважні! Не пропустіть перших ознак заїкуватості. Відразу ж зверніться до спеціаліста, якщо ваш малюк:
♦ вживає перед окремими словами зайві звуки (а,і);
♦ повторює перші склади та цілі слова на початку фрази;
♦ робить вимушені зупинки в середині слова, фрази;
♦ зазнає труднощів на початку мовлення.
Заїкуватість виникає, зазвичай, у віці від 2 до 5 років, коли відбувається інтенсивне становлення мовлення дитини. У системі інших нервових процесів мовлення як таке найбільш уразливе, тож різні навантаження на нервову систему так чи інакше впливають на мовлення дитини. Малюк легко збуджується, а збудження призводить до виникнення судом.
Хлопчики заїкаються утричі частіше, ніж дівчатка.
Профілактика заїкуватості
♦ Мовлення людей, серед яких перебуває малюк, має бути неквапним, правильним, повільним та чітким.
♦ На мовленні дитини негативно позначаються несприятливі умови в родині (конфлікти, сварки).
♦ Стежте за дитиною! Уникайте психічних травм (часто-густо мами називають причиною заїкання переляк), фізичних травм (особливо голови).
♦ Не перевантажуйте дитину інформацією, зайвими емоціями.
♦ Не намагайтеся зробити з дитини вундеркінда, не форсуйте її розвитку.
♦ Не читайте страшних казок на ніч. Не лякайте бабаєм, дідьком тощо.
♦ Не карайте дитину надто суворо, не бийте, не залишайте в темній кімнаті тощо.
Заїкуватість виразніше проявляється на тлі втоми дитячого організму, загальної слабкості. Відтак у першій половині дня ця вада менш виражена, ніж у другій його половині.
Наодинці із собою діти не заїкаються, не роблять вони цього й під час співу.
Поради логопеда
1. Для виправлення заїкуватості слід впливати і на мовлення дитини, й на її організм загалом.
2. Порадьтеся з лікарями (психіатром, невропатологом, терапевтом).
3. Зміцнюйте та оздоровлюйте малюка.
4. Створіть спокійну, доброзичливу атмосферу в родині та в середовищі дитини.
5. Започаткуйте режим дня з обов'язковим дво-три-годинним денним та нічним (10-12 годин) сном.
6. Вилучіть з життя дитини агресивні мультфільми, фільми та комп'ютерні ігри. Натомість запропонуйте послухати добру казку або заспівати разом із вами гарну дитячу пісеньку.
7. Дотримуйтеся вимог раціонального та висококалорійного харчування дитини.
8. Загартовуйте малюка обтиранням, обливанням, купанням тощо.
Виконання всіх перелічених умов та корекційна робота логопеда допоможуть подолати складне порушення.
Будьте терплячі, успіхів вам!