Щеплення (Консультація сестри медичної старшої Дяченко Тетяни Василівни)

Для розсудливих батьків немає і не мо­же бути жодної дискусії з приводу того, необхідно роби­ти щеплення чи ні.

Абсолютно інше питання полягає в тому, що відповід­ні реакції на щеплення цілком залежать від стану орга­нізму дитини. А якщо ви дуже боїтеся, то логіка полягає не в тому, щоб щеплення не робити. Логіка в цілеспря­мованій підготовці організму — нормальному способі життя, природному вигодовуванні, загартовуванні, усу­ненні контактів із джерелами алергії тощо.

Щеплення необхідно проводити у призначені педіа­тром терміни, і чим ви точніше це робите, тим вищою є профілактична ефективність. Це обов’язково слід вра­ховувати під час планування, наприклад, літньої відпуст­ки, непогано б і самим поцікавитися, коли і яке щеплен­ня необхідно робити.

Кожна країна світу має свій, затверджений відпо­відним державним органом, календар профілактичних щеплень. Календар ураховує вік дитини, інтервал між щепленнями і перелік конкретних хвороб, для попере­дження яких щеплення, власне кажучи, і роблять.

У чому ж полягає суть профілактичних щеплень?

В організм уводиться особливий медичний препа­рат – вакцина. У відповідь на введення вакцини орга­нізм виробляє особливі клітини — специфічні антитіла, які захищають людину від відповідної хвороби.

Кожна з вакцин має свої терміни, свою схему і свої шляхи введення (через рот, внутрішньом’язовий, під­шкірно, внутрішньошкірний).

На кожну вакцину організм реагує по-різному. У де­яких випадках одного щеплення цілком достатньо для вироблення тривалого імунітету. В інших — необхідні багаторазові введення. Звідси виникли два медичних слова — вакцинація і ревакцинація. Суть вакцинації — досягнути вироблення специфічних антитіл у кількості, що є достатньою для профілактики конкретної хвороби.

Але цей стартовий (захисний) рівень антитіл поступово зни­жується, і   потрібні   повторні введення для підтримки потріб­ної кількості їх (антитіл). Ось ці по­вторні введення вакцини і є ревак­цинацією.

Тепер декілька слів про конкретні щеплення від конкретних хвороб.

Найперше  щеплення — це  ще­плення проти туберкульозу (знаме­нита протитуберкульозна вакцина на­зивається БЦЖ).

Вона, як правило, робиться безпосередньо в полого­вому будинку на 4-7-й день після народження, одно­разово. Надалі, теоретично, ревакцинація здійснюється у 7,12 і 16-17 років. Чому теоретично? Питання проте, робити або не робити ревакцинацію проти туберкульо­зу, багато в чому залежить від реакції Манту. Цю реак­цію роблять дітям щорічно, але більшість батьків не ро­зуміють, що це і для чого призначено.

Справа в тому, що практично кожна людина рано чи пізно інфікується бактерією туберкульозу, тобто мікроб потрапляє в людський організм. Але сам факт інфіку­вання зовсім не свідчить про те, що людина захворі­ла на туберкульоз. Припустімо, мікроб потрапив в орга­нізм, а він, завдяки тому самому щепленню, має за­хисну кількість антитіл — ось хвороба і не розвивається, хоча туберкульозна бактерія присутня. Реакція Манту — це не щеплення, це проба на інфікування туберкульо­зом. Вираз «не щеплення, а проба» є дуже принципо­вим. Після проб не буває загальних реакцій — не під­вищується температура, не змінюється самопочуття. Місцева реакція, тобто безпосередньо в тому місці, ку­ди вкололи, цілком може виникнути, власне для цього проба і робиться.

Якщо в організмі туберкульозних бактерій немає – проба негативна, а після інфікування вона стає позитивною.

Як усе це здійснюється на прак­тиці? Дитині щорічно роблять ре­акцію  Манту,   вона,  зрозуміло, негативна,  але  може  статися так, що з негативної проба ста­не  позитивною.  Медики  на­зивають  це  віражем  тубер­кулінової проби, і цей самий віраж рано чи пізно трапля­ється практично у всіх людей, але в одного в 3 роки, а в ін­шого — у 12 або 19. Ось тут і виникає вельми відповідаль­на ситуація. Необхідно отрима­ти відповідь на дуже принципо­ве питання: людина інфікувала­ся, але не захворіла завдяки тому, що має імунітет, або зараження при­звело до виникнення захворювання — захисних ан­титіл бракувало.

Відповідають на це питання лікарі, фахівці з туберку­льозу (фтизіатри). Для цього дитина проходить огляд, бе­руться певні аналізи, за потреби робиться рентгеногра­фія органів грудної клітки. Залежно від результатів лікар робить відповідний висновок. Виявлено туберкульоз — лікуємо туберкульоз, сумнівні результати — курс профі­лактичного лікування особливими протитуберкульоз­ними антибіотиками, усе гаразд — то все гаразд, але ревакцинації тепер уже робити не варто — протитубер­кульозний імунітет підтримуватиметься вже не вакци­ною, а мікробом, який безпосередньо потрапив в орга­нізм. А завдання медиків — не упускати таку дитину з по­ля зору, поставити на облік і регулярно оглядати, щоб вчасно виявити ситуацію, коли організм не зможе впо­ратися і таки доведеться лікувати.

На будь-яке щеплення (будь-яке!) може виникну­ти реакція організму — підвищення температури тіла, відмова від їжі, млявість. Це нор­мально: організм виробляє імуні­тет (захист) до конкретної хворо­би. Одні вакцини переносяться ду­же легко і майже ніколи не дають серйозних реакцій. Уведення інших препаратів, на­впаки,  часто  супроводжуєть­ся вираженим підвищенням температури і істотним пору­шенням загального стану ди­тини. Для батьків дуже важливо усві­домлювати   принципову  різницю між реакцією на щеплення і усклад­ненням після щеплення. Реакції на вакцинацію, в тому чи іншому ступені про­яву, просто мусять бути, і це, як ми вже зазначили, абсо­лютно нормально.

Що ж таке ускладнення? Ось це якраз те, чого бути не повинно, що украй рідкісне. Не повинно бути ані судом, ані втрати свідомості, ані температури вище ніж 40 °С. Не повинна дитина покриватися від ніг до голови виси­пом, а в тому місці, куди вкололи, не повинно бути жод­них нагноєнь.

Ускладнення після щеплень — це завжди серйозно. Кожен такий випадок детально аналізується, ціла лікар­ська комісія вирішує — чому так вийшло і що ж робити далі? Робити щеплення чи ні, якщо робити, то яким пре­паратом і від яких хвороб.

Коли можна і коли не можна робити щеплення?

Перш за все пам’ятати, що будь-яке щеплення ро­биться дитині, в якої у цей момент немає жодної гострої інфекційної хвороби — ані нежиті, ані проносу, ані ви­сипу, ані підвищення температури тіла. Чому важли­вою є саме відсутність інфекційної хвороби? Тому що будь-яка вакцина — це навантаження на імунітет. Для того щоб відреагувати на щеплення правильно і виро­бити достатню кількість антитіл, організм повинен бу­ти більш-менш вільним від інших справ, у свою чергу, пов’язаних із виробленням імунітету. Звідси два висно­вки: якщо у дитини нога в гіпсі, то це не є протипоказан­ням до щеплення. Якщо будь-яка, нехай навіть інфек­ційна хвороба, перебігає з нормальною температурою і з непорушеним загальним станом організму —зрозу­міло, що така хвороба не приховує в собі істотного на­вантаження на імунітет і не є протипоказанням до вак­цинації.

Із наведеного правила є винятки. Деякі інфекцій­ні хвороби специфічно вражають саме ті клітини люд­ського організму, які відповідають за вироблення іму­нітету.  Це,  наприклад,  вітряна  віспа та  інфекційний мононуклеоз. Якщо у дитини вітряна віспа, то нормаль­на температура і задовільний загальний стан все одно не є приводом для того, щоб робити щеплення. Але ви­няток лише підтверджує правило — помірне шмигання носом при загальному бадьорому стані цілком дозволяє робити щеплення.

Деякі перенесені дитиною інфекційні хвороби ви­кликають тривале ослаблення захисних сил організ­му, і це, у свою чергу, є протипоказанням до проведен­ня щеплень на певний термін (близько 6 місяців після одужання). До таких хвороб належать менінгіт, вірус­ний гепатит, уже згаданий нами інфекційний монону­клеоз.

У той же час робити або не робити щеплення — пи­тання, що стосується тільки компетенції лікаря. Для кож­ної хвороби—алергічної, природженої, неврологічної та ін. — розроблені відповідні правила: як, коли і чим роби­ти щеплення.

Як підготуватися до щеплення?

Спеціально нічого робити не варто. Ну хіба що всіля­ко уникати експериментів щодо їжі — жодних нових про­дуктів не давати. Дітям, схильним до алергічних реак­цій, у деяких випадках за два-три дні до вакцинації лі­карі призначають протиалергійні препарати і глюконат кальцію. Підкреслюю: це призначають саме лікарі. По­радитися з педіатром можна і потрібно, але виявляти ін­дивідуальну ініціативу не слід.

Оскільки місце уколу один-два дні небажано мочити, добре було б перед відвідуванням поліклініки (напере­додні увечері) здійснити повноцінну гігієнічну ванну.

Дії після щеплення

1. Намагатися трохи недогодовувати (за  наявнос­ті апетиту) або годувати тільки по апетиту (якщо апетит знижений або відсутній). Більше пити, наприклад, міне­ральну воду, компот із сухофруктів, зелений, фруктовий, ягідний чай.
2. Чисте прохолодне вологе повітря.
3. Температура тіла нижче ніж 37,5 °С цілком дозво­ляє гуляти на свіжому повітрі.
4. Максимально обмежити спілкування з людьми — дитина виробляє імунітет, її організм зайнятий. Інші мі­кроби нам зараз небажані. А джерело цих інших мікро­бів — інші люди.
5. При підвищенні температури тіла та істотному по­рушенні загального стану — огляд лікаря. Чим вищою є температура тіла, тим акту­альніші правила, викладені в пунктах 1 і 2.